Разработано jtemplate модули Joomla

 
 

«Спробувати чи не спробувати?», або Що штовхає підлітка почати споживати наркотики

Останні роки наркоторгівля активно переміщуються в соціальні мережі. Регулярно ми чуємо про появу нових наркотичних засобів («крокодил», «земляника»(рос.)), а придбати їх стає все доступніше для всіх, хто має доступ до мережі. Явище набирає обертів. А налякані батьки не зовсім розуміють, яким чином вони можуть захистити від цього власних дітей.

 

Перша реакція батьків, коли вони дізнаються про черговий сучасний наркотичний засіб, який обговорюють діти в соцмережах – страх, паніка, підвищена тривожність, байдужість, мовляв, «нас це ніяк не стосується – моя дитина нормальна», або ж звинувачення правоохоронних органів чи школи в бездіяльності.

Звісно, що контроль за незаконною діяльністю таких інтернет-спільнот – це функція держави. А в чому власне наша функція як батьків? Модний одяг, належне харчування, оплата навчання – цього замало. Адже за статистикою, в наркодиспансерах відсоток неповнолітніх споживачів наркотиків і вихідців з дуже забезпечених сімей – приблизно однаковий. Як правило, у наркозалежних хлопчиків погані стосунки з батьком, а у дівчат – з матір’ю.

Психологи стверджують, що ставлення дітей до наркотиків  безпосередньо залежить від відносин батьків та дитини. І в кінцеву результаті, «спробувати чи не спробувати», піти на авантюру заробити легкі гроші ( пограти чи не пограти в квест із «закладками») – напряму пов'язаний з характером повсякденних стосунків у родині та зі ступенем поваги та довіри один до одного.

Особлива зона ризику – це необов’язково неповна сім’я, чи сім’я  де практикують насилля, алкоголь..Найчастіше, діти цікавляться наркотиками в тих сім’ях – де втрачений емоційний контакт, де не має ні любові, ні поваги один до одного.

Робота психолога з сім’ями, які мають підлітка з проблеми в поведінці (не обов’язково наркотична залежність), як правило, починається з батьків. А саме з  «роботи над помилками» у процесі виховання.

Скарги дорослих завжди однакові: «..він (вона) мене не чує», «вона (він) не хоче мінятися..», «їй (йому) байдуже». А як щодо власних змін? Для батьків, які дійсно готові працювати над покращенням стосунків з дитиною  і розуміють, що ніхто їм нічого не винен, доведеться взяти відповідальність за свій власний стиль спілкування з підлітком.

Як це зробити?

1.           Проаналізувати власну поведінку самостійно (якщо маєте достатній рівень рефлексії) чи за допомогою спеціаліста. Чи викликає ваш стиль спілкування повагу з боку дитини? Як часто ви підвищуєте голос в конфліктних ситуаціях( та яку лексику використовуєте при цьому)? Навіть у сім’ях з відносно здоровим кліматом, підлітки часто діляться на консультаціях: «.. я люблю свою маму, та коли вона кричить на мене я її ненавиджу і хочу втекти геть, тільки не бачити її. Або повернути час назад, тільки б вона не кричала».

Щиро дайте відповіді на запитання: «Скільки раз за минулий тиждень ви похвалили дитину (сказали, що її любите, обійняли, критикували, сварили )?».

2.           Поважати кордони особистості. Звичайно, прихований контроль за життям власного сина(доньки) в соцмережах допустимий. Як користувач, ви маєте право поцікавитися тематикою постів, «лайків». Але потрібно пам’ятати,  що втручання в особисту переписку у підлітковому віці (окрім ситуацій загрози життю) може викликати не просто образу, а й назавжди (!) підірвати довіру до оточуючих. Що в майбутньому може викликати складнощі у особистісних стосунках.

Надмірна опіка і контроль (особливо в агресивно-принизливій формі) викликає лише роздратування і протест. Чим сильніше контроль – тим більше дитина закривається.

3.           Пошук нових стилів спілкування. Намагайтесь якомога частіше говорити з дитиною. Ненав’язливо запитувати її думку щодо того чи іншого явища. Якщо переглядаєте фільм, чи рекламу алкоголю, можна розставити акценти та поговорити про інші види залежності та їх наслідки. Обмежтеся короткою інформацією (без зайвих деталей): «Існує таки явище як торгівля наркотиками в соцмережах. Від цього гинуть люди, а торгівці потрапляють на 8 років в колонію. Як ти до цього ставишся?».

Не важливо наскільки обізнаний підліток чи ні в питаннях наркотиків, важливо дізнатись його власне ставлення до цього. Вислухати спокійно  його думку, навіть якщо не згодні з нею та спокійно навести свої аргументи.

4.           Не намагайтесь створювати образ взірцевого татуся (матусі), який ніколи не помилявся. Довіра – це коли довіряють двоє. Вони можлива за умови якщо дорослий поділиться власним досвідом помилок та способів відмов від спокус, які виникали у підлітковому віці.

Отже, бути уважним до своїх дітей це не тільки забезпечувати їх матеріально. Це повага до їх автономності та щоденний самоаналіз власного батьківського «Я». Це допоможе вчасно звернути увагу на перші ознаки ризикованої поведінки.


Loading...

Разработано jtemplate модули Joomla

Loading...

Разработано jtemplate модули Joomla

Loading...

Разработано jtemplate модули Joomla