Разработано jtemplate модули Joomla

 
 

Docudays UA в Енергодарі: "Байдужість – з радянського минулого"

«Пам’ятаю, коли нам сказали в школі, що відсьогодні червоні галстуки вже не актуальні – піонерів більше немає, тому треба здати кошти, щоб нам купили нові – різнокольорові, – таким фактом запам’яталось завершення радянської доби одній з учасниць обговорення фільму "Живі й нескорені" в Енергодарі в рамках XIV Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. – Правда, нових галстуків ми так і не побачили». Пригадує, як прагнули бути піонерами, проте зазначає, що вже на той момент радянські організації піонери з останніх не сприймалися як політичні осередки.

І далі обговорення точиться навколо теми: як уживаються поряд хор російської общини «Жива пам’ять» та співоча чота націоналістів ОУН-УПА «Нескорені», які розміщуються в Червоноградському народному домі. Чому люди, які живуть на одній території, в одному населеному пункті, настільки по-різному сприймають реальність? Відповідей знаходять небагато, проте основні – вплив засобів масової інформації, історична пам’ять і згадка про молодість, яка була на момент існування СРСР.

Відмічають глядачі і ще один факт після перегляду фільму – це ставлення до інших народностей. Фраза однієї з жінок із «Живої пам’яті» про те, що не варто співчувати татарам, бо серед них були зрадники, і відповідь жінки з «протилежного хору»: «Неможна знищувати всю націю через злочин однієї людини. До того ж різні люди є в кожного народу», – намагається пояснити керівниця хору.

– Це ж таку силу треба мати, щоб постійно намагатися досягти компромісу з людьми, які ненавидять всіх навколо, – висловлюють захоплення жінкою. – Звідки взагалі люди стають такими байдужими до чужого горя?

– У Радянському союзі не було окремої особи, була партія, народ, а людини не було. Причому і народ був тільки радянський. Тому і ставлення таке. Всім було байдуже до того, що відбувається з іншими, – пропонує свою точку зору один з глядачів.

 

 

 

І обговорення поступово переходить до фільму «Боротьба Джамали», підібраного для послідовного показу ГО «Культпрожектор». Саме там знаходять фразу, яка дає відповіді на порушені запитання: саме радянське керівництво насильно виселило татарський народ з Криму, і на його совісті залишитися загибель багатьох людей, померлих від голоду і холоду під час переїзду. І акцентували увагу на фразі: «Якщо ми будемо байдужими до тих трагедій і подій, що відбувається поряд – на Донбасі, в Криму, в інших країнах, ми зробить крок назад у розвитку». Це стосується і долі інших народів, у ході обговорення фільмів – татар.

 

 

 


Loading...

Разработано jtemplate модули Joomla

Loading...

Разработано jtemplate модули Joomla

Loading...

Разработано jtemplate модули Joomla