Разработано jtemplate модули Joomla

 
 

Дорогою знань по околицях сіл

 

Про те, як проходить освітній процес у великих містах, знає кожен із нас. Тендери на отримання фінансової підтримки, інтерактивні дошки – кожен учень може отримати такий обсяг інформації, який тільки зможе прийняти. Декілька випускних класів та величезний вибір шкіл. У сільських навчальних закладах до навчання підходять трохи інакше. Там зовсім немає атмосфери постійної конкуренції, а навпаки – панує тепла сімейна атмосфера. Розповісти про свій досвід роботи та школу, у якій пощастило працювати, погодилась Сухенко Валентина Петрівна.

 

Розкажіть, будь ласка, про свою роботу.

З 1980 року я працюю в Нововодянській загальноосвітній школі  І-ІІІ ступенів вихователем молодших класів. Маю стаж 38 років. Освіта в мене вища, я маю вищу категорію і звання старший вчитель. Вчителем я мріяла стати ще з дитячих років. Мабуть, тому, що дуже люблю дітей й робота з ними мені здається цікавою. Не тільки я їх навчаю – в них також можна багато чому навчитися. Всі вони надзвичайні. Проживаю я в рідному селі Нововодяному, де більшість людей розмовляє українською мовою. В нашому селі одна з найбільших шкіл в районі. В той момент, коли в багатьох селах школи починають розпадатися та закриватися. Цього року був випускний у 11 класу, дітей, яких я навчала у початковій школі. Наступного року святкувати випускний буде 4 клас – це буде мій десятий випуск.

Під час уроку часто діти раніше кликали «Мам, мам, мамо!» - гукали на допомогу. Їм дуже хочеться, щоб вчитель підійшов. А зараз вже чую не «Мамо», а «Бабусю!». Але це мабуть від того, що я вже трохи постаршала. Діти люблять підійти, притулитися. Просто хочуть, щоб їх обійняли. А коли з ними читаєш, вони можуть навіть присісти на коліна й читати зі сторінок Букваря.

Як змінювалась протягом цього часу сама система освіти?

З кінця 80-х років наша школа перейшла на навчання дітей із 7 років. Було створено спеціальні спальні для дітей, ігрові кімнати. І звичайно, помінялася методика навчання дітей. Трошки пізніше з’явилися нові методики навчання, які ми освоювали в інституті післядипломної освіти. Для багатьох дітей навчання з 7 років було дуже складним. Ми живемо в селі, не всі батьки мають змоги приділити більше уваги своїм дітям. Не так давно відкрився дитячий садок. Він надає допомогу, але ще не таку, яку хотілося б мати для дошкільної освіти дітей. Її дуже-дуже не вистачало нам, вчителям. Не всі діти й зараз мають змогу займатися в дитячому садку. Ще складність в тому, що в нашій школі набирається лише один 1,2,3,4 клас. І ми беремо дітей різного рівня підготовки.

Почалася перебудова школи. Якщо раніше були жовтеняцькі, піонерські, комсомольські групи, це трошки стримувало дітей. Вводилися певні правила, форма і це дітей спонукало до порядку. Пізніше були скасовані ці дитячі організації, шкільна форма. Але форми ми дотримувались, адже це все одно стимулювало до роботи й порядку.

Як змінюються учні?

Зараз діти навчаються тих батьків, які були дітьми у 90-х, 80-х. З ними важко працювати. Вони як батьки не мають жодної підготовки і просто не вміють працювати з дітьми. На це вказують й інші вчителі. А без батьківської допомоги, без сімейного виховання працювати з дітьми дуже важко. Вони віддають дітей у школу й все – робіть що хочете. Й діти йдуть до школи зовсім-зовсім непідготовленими. Без елементарних навичок естетичного виховання. Є діти добре розвинені, які вміють й читати. Не вистачає, на жаль, зараз у нас фінансів, щоб у школі працювали різні гуртки. Як й усі часи діти є талановиті, вміють співати, танцюють, полюбляють спорт.

Діти зараз до вчителів ставляться більш сміливо, як до своїх друзів. А от до навчання не завжди з інтересом. Тому доходиться прикладати зусиль, підбирати якийсь цікавіший матеріал, технології використовувати, щоб викликати зацікавленість навчанням.

Дуже приємно в цьому році, хлопчик навчався два роки. Математику він розумів дуже добре, а от записувати й читати в нього дуже важко виходило. В третьому класі він вже навчився читати, хай й не зовсім дотримуючись норм для третього класу. Було дуже приємно, коли він дав пораду іншому учню «Щоб чогось досягти, треба дуже-дуже захотіти». Дитина дійшла до такого висновку сама.

Наразі проходять важкі для нас, але цікаві реформи навчання у нашій школі. Ми відходимо від того, що учні були просто слухачами, тепер вони активні учасники освітнього процесу.

Як змінювалась система освіту з появою Інтернету та нових технологій?

Дуже добре, що вводиться в початкових класах використання комп’ютерних технологій. В нас у школі є спеціальний клас комп’ютерного навчання, діти там навчаються з 2 класу. Було б дуже добре, якщо б кожен учень міг систематично проводити там час, навчатися. Неподалік від нас є місто Енергодар. Там у школах у кожному класі є інтерактивні дошки, вчителі мають техніку, за допомогою якою можна працювати на уроках.

Ми, вчителі, прагнемо перейти на нову систему освіти. Використовуємо Інтернет для підготовки матеріалів. Але, на жаль, не всі вчителі мають матеріальну змогу придбати собі комп’ютер чи ноутбук. Так само серед дітей. Ми теж використовуємо на уроках нові технології. Але, нажаль, вчителі приносять свою техніку з дому. Й за допомогою проектора на дошку ми переносили матеріал. Це можуть навіть бути й фізкульт хвилинки з музичним супроводом, «подорожі» на природознавстві.

Які, на Вашу думку, необхідні зміни, щоб зробити шкільну освіту в Україні кращою?

Треба звернути увагу на підручники. Тому що підручники, по яким ми працювали, мають в собі деякі помилки. Наприклад, в підручнику «Математика», «Природознавство». Деякі з них побудовані нецікаво. Хотілось би, щоб автори підбирали цікавіший матеріал та писали простіше, щоб дітям було легше працювати з книжками. Хотілося б ще, щоб при складанні програми навчання, виділялося б кілька годин на повторення та закріплення матеріалу.

 


Loading...

Разработано jtemplate модули Joomla

Loading...

Разработано jtemplate модули Joomla

Loading...

Разработано jtemplate модули Joomla