Разработано jtemplate модули Joomla

 
 

Чи варто владі дослухатися до ЗМІ?

«Створення стратегії – це ініціатива знизу. Нав’язаний згори документ ніколи не буде визнаний, його не сприйматимуть, він не приживеться. Важливі горизонтальні зв’язки, – зазначив під час зустріч з діячами культури у Запоріжжі в рамках національного проекту «Культура 2025: платформа стратегічних ініціатив» редактор відділу «Культура і суспільство» тижневика «Коментарі» Юрій Рибачук. – Ми не є співробітниками Міністерства культури. Однак ми зможемо донести до них саме ті проблеми, які важливі для культурної сфери окремих регіонів. Спільними зусиллями нам вдасться розробити стратегію».

 

Засоби масової інформації в такому випадку виступають посередником між громадою і владою, беруть безпосередню участь у формуванні політики держави. Хоча даний приклад взаємодії, варто визнати, ще не є на сьогодні нормою, а сприймається більше як новаторство. Проте заперечувати роль ЗМІ як «громадської трибуни» для висловлення і лобіювання суспільних і місцевих інтересів, мабуть, не варто. ЗМІ є сполучною ланкою, передавачем інформації від влади до суспільства і, навпаки, від суспільства до влади. І саме на цьому діалозі – громада–ЗМІ–влада (ЗМІ виступає посередником) – можна побудувати громадянське суспільство, яке через революційні події і необхідність високого рівня самоорганізації населення в Україні набирає обертів розвитку. Відсторонення в такому трикутному контакті матиме негативні наслідки для влади і неефективні реформи для громади.

На сьогодні запропоновані декілька концепцій стратегій розвитку окремих галузей. Від підходу до обговорення і надання пропозицій залежить майбутній розвиток держави на найближчі 10 років (до 2025 року). Залишені на своїх місцях чиновники різних рівнів не завжди готові до співпраці з громадою, і в такому випадку ініціатива порушення питання мають взяти на себе журналісти. Конкретний приклад: концепція стратегії розвитку освіти на 2015-2025 рр. Розроблена за участі громадських організацій, вона опублікована на офіційних сайтах і також була донесена до профільних структурних підрозділів на рівнях областей і міст. Містячи у собі дуже позитивні зрушення, механізм досягнення цілей не завжди виглядає реалістичним. І згодом матимемо картину, коли за звітами буде все виконуватися (бо запитають, чому не виконано), а в реальності змін не відбудеться. Статистичними даними не дуже складно маніпулювати. Забезпечення на 100% місцями в дошкільних навчальних закладах, повернення приміщень дитячих садків, які були передані орендодавцям, побудова нових тощо. Реально зробити це навряд чи можливо – з певних причин, у тому числі і фінансових. До того ж нагадує радянські лозунги про краще майбутнє, заплановане ще на 2000 рік. Проте концепція на розгляд запропонована, однак на рівні Запорізької області на обговорення не винесена. До того ж керівник відділу освіти м. Запоріжжя навіть боїться про неї говорити, посилаючись на те, що і як робити вона поки не знає: «Під кожну запропоновану статтю буде пояснення згори. Будуть відповідні постави і розпорядження. Коли все надішлють, тоді будемо знати, що робити далі і як». Однак чи не буде вже запізно?! Може варто починати працювати на рівні обговорення? Можливо все ж таки варто хоча б поспілкуватися з журналістами, якщо є проблема винести питання на загал? Іноді «знизу», безпосереднім споживачам послуг, краще видно проблеми, та й питання можуть виникати в дещо іншій площині ніж гроші, на відсутності яких у бюджетах постійно публічно наполягають чиновники.

 Позитивний досвід прислухання

Позитивним прикладом «втручання» журналістів в проблеми громади можна назвати запровадження антитютюнових заходів на законодавчому рівні в 2012 році. Заборона реклами, спонсорства та стимулювання продажу тютюнових виробів, фотоілюстрації на пачках хвороб, які посилили текстові попередження про шкоду від куріння, обмеження куріння в громадських та робочих місцях стали можливими, за словами Ганни Гопко, координатора Коаліції громадських організацій та ініціатив «За вільну від тютюнового диму Україну», а на сьогодні й депутата Верховної Ради. «Важливим елементом нашої перемоги стало те, що журналісти активно долучилися до антитютюнової боротьби, шукаючи правду та доносячи її до людей... Важливим є суспільна значимість проблеми, яку хочете вирішити через законодавчу ініціативу. Досвідчені депутати відразу бачать користь для суспільства, свою роль в цьому процесі, зацікавленість в темі (попередній досвід в темі, можливість піару). Зараз (2013 р. – Ред.) чимало нових депутатів визначаються із темами, які можуть потім стати пріоритетними в їхньому політичному позиціонуванні».

Розуміння ролі засобів масової інформації в формуванні законодавчої бази особами, які мають позитивний досвід у вирішенні актуальних проблем громади і на сьогодні займають місця в Верховній Раді, надає можливість сподіватися на справді покращення.

 Критичний вплив чи привернення уваги

І хоча недавні заяви Анатолія Бойка, голови Одеської обласної організації «Комітет виборців України», щодо ролі журналістів і громадських діячів, обраних до Верховної Ради, дещо скептичні, мова в них йде безпосередньо про критичних вплив при ухваленні рішень: «У Верховній Раді є журналісти, громадські діячі, герої АТО, але я боюсь, що ймовірніше вони не зможуть завдати якогось критичного впливу. Ймовірніше, ці люди були використані для того, щоб підвищити рейтинг політичних сил, які йшли до парламенту, і для того, щоб за їхніми спинами пройшла певна кількість «парламентського планктону», які будуть більш-менш слухняно голосувати за те, що запропонують керівники коаліції». Проте визнається довіра виборців до журналістів і громадськості.

Підтверджена вона і соціологами. Коментуючи результати проведених в 2013 р. опитувань щодо довіри до суспільних інституцій, директор Центру Разумкова Андрій Биченко в інтерв’ю радіостанції «Голос Столиці» зазначив, що на другому місці (після церкви) вже протягом тривалого часу розташувалися засоби масової інформації, того часу як владні структури мають негативний баланс довіри-недовіри. «Довіра до ЗМІ завжди була досить високою, але помірною. За увесь час досліджень (з 2000 р. – Ред.) українським ЗМІ більше довіряли, ніж не довіряли». Згідно з розміщеними результатами на сайті Центру Разумкова, довіра до ЗМІ підвищується після виборів – можливо, в очікуванні критичного оцінювання або повідомлення про конкретні дії з боку влади.

Сьогодні споживання інформаційного продукту ще більш підвищилося. Україна протягом року переживає складний етап – події на Майдані, зміна влади, антитерористична операція на Сході держави. Про актуальні події, пов’язані перш за все з безпекою життя, абсолютна більшість громади може дізнаватися саме через ЗМІ. Влада цю увагу мала б використати і для позитивних наслідків. Адже якщо кандидати здебільшого використовують і згодні вкладати значні фінанси в формуванні свого позитивного іміджу для проходження в органи влади в засоби масової інформації, то для утримання в кріслах варто б було звернутися також до цього каналу комунікації. При цьому не лише для донесення своїх думок і поглядів, а для того, щоб почути тих, хто висловив їм свого часу довіру, дізнатися про їхні проблеми і інтереси. Відсутність діалогу влади і громади вже призвела до гірких результатів.

«Трансформаційні процеси, що супроводжуються загостренням соціальної ситуації, неадекватно сприймаються масовою свідомістю: реакцією на ускладнення ситуації стають масові неврози, нігілізм, песимістичні настрої. Почасти фіксуються суперечності між ціннісними орієнтаціями, соціальними установками та реальною діяльністю, – зазначає Віктор Головій, кандидат наук з державного управління. – Саме тому важливо розуміти та впливати на формування певних уявлень суспільства, ставлення громадян до соціальних проблем. Необхідно усвідомлювати, що без налагодження та здійснення ефективних і послідовних контактів з громадськістю та ЗМІ навіть найкращі соціально-економічні програми й реформи не матимуть підтримки населення».

 Досвід країн світу з залучення ЗМІ до формування та реалізації державної політики

ФРН. Якщо Федеральний уряд готує певний новий закон, то проект цього документа, опрацьований на рівні референтів, проходить, як правило, обговорення (апробацію) із залученням усіх потенційно причетних та зацікавлених як на федеральному, так і земельному рівнях, що тією чи іншою мірою також передбачає врахування думки громадськості. У тому числі, із залученням засобів масової інформації.

Данія. Дедалі частіше роль трибуни, на якій відбувається дискусія з важливих питань зовнішньої та внутрішньої політики Данії, виконують ЗМІ.


Loading...

Разработано jtemplate модули Joomla

Loading...

Разработано jtemplate модули Joomla

Loading...

Разработано jtemplate модули Joomla