Разработано jtemplate модули Joomla

 
 

Медіа-насильство

«Не вчіть наших дітей вбивати» (Девід Гроссман)

Історії про смерть «в прямому ефірі» – «Чорна мамба», дівчата, що загинули за рулем автомобіля. Все це здається дуже далеким від нас, але одночасно воно неймовірно близько. Скільки людей чули прохання викликати швидку блогеру? Скільки ще людей навіть не подумали викликати поліцію та швидку дівчатам, чиє авто перевернулось? Чому більшість з глядачів залишились байдужими, а деякі навіть прозвали це все «піаром»? Як можна назвати картини такої жорстокості на екранах телевізорів, ПК та смартфонів? Та головне питання – чи можна з цим боротися?

 

Медіа-насильство – це хвороба XXI століття. Нині всі люди є учасниками комунікації та медійного процесу. Саме тому питання адекватності інформації стає таким важливим. Сьогодні пропонуємо розглянути як медіа впливають на психологію людини та чи можливо контролювати медіа-насильство?

Научні працівники, що займаються вивченням цього питання, мають п’ять основних поглядів на вплив насильства на екранах телевізорів та ПК на свідомість та поведінку:

1. Споглядання насильства – очищення від насильства

2. При постійному спогляданні насильства людина втрачає до нього чутливість

3. Споглядання агресії збуджує агресію

4. Споглядання агресії підвищує готовність до агресії

5. Діти можуть наслідувати і втілювати у життя сцени насильства

Остаточної відповіді на питання – як та чому людська психіка реагує на насильство – немає. Однак, проводяться дослідження. Здебільш людей цікавить як може зображення «поганих хлопців» вплинути на дитячу непідготовлену психіку. Ми вирішили провести невеличке опитування, у якому батьки малечі поділилися своїми спостереженнями щодо поведінки дітлахів після перегляду фільмів, ігор, що мають зображення насильства.

Більше за половину з опитаних вважають, що медіа-насильство – це відвертий та прихований прояви жорстокості у ЗМІ. Інші переважно схиляються до думки, що це – тільки відвертий прояв жорстокості. Дві третини батьків визнали, що помічали змини в поведінці дітей після споглядання дітьми сцен насильства на екранах. В дітей віком від 6 до 10 років спостерігалась така реакція:

Страх та сльози

Діти повторювали сцени жорсткості з телевізійних програм

Підвищення активності, виникнення питань, щодо побаченого

З 11 до 16

Прояви жорстокості, роздратованності, нахабства

Дратівливість

Агресія

17+

Емоційна нестабільність

Зміни у тоні розмови, поведінці стосовно членів родини

Використання нецензурної лексики у спілкуванні з батьками

Деяких батьків дивувала спокійна реакція дитини на прояви жорстокості, наче це вже є нормою сьогодення. «Дуже розмиті кордони між «добре» й «погано» у питаннях жорстокості й насильства»

Важливо розуміти, що не лише відверті зображення жорстокості є проявом насильства. Нажаль, чіткого визначення медіа насильства наразі на телебаченні та в інших засобах масової інформації немає. Можливо, саме відсутність певного контролю зменшує можливість батьків контролювати інформацію, що надходить до їхніх дітей.

Наразі питання надмірної жорстокості не стільки стосується телебачення, як нових ЗМІ. Здебільш варто звернути увагу на соціальні мережі, в яких кожен може вільно вступити до «закритих» спільнот, що містять жорстокий, часами навіть зовсім нелюдський контент.

Прокоментувати це явище погодився відомий український скульптор Олександр Лідаговський:

«Я розглядаю «медіа-насильство» як метафору. Вживання цього виразу в якості понятійного терміну вважаю надуманим і спекулятивним, так як будь-яке насильство, в тому числі і недійне, будується на повній приреченості жертви та її повній не змозі до спротиву чи протидії, що у випадку медіа (навіть якщо вони тотальні, як в СРСР чи фашистській Німеччині) неможливо. Попри все, я б не заперечував розгляд теми «медіа-насильства» як гіпотетичної загрози, що з’являється саме зараз, коли світ, завдяки новітнім технологіям та Інтернету сповзає в таку собі «нову тотальність», з новини інструментами контролю, стеження та маніпуляцій, а також новими, зрослим рівнем публічності при прогресуючому занепаді інституту приватності.»

Як з цим боротися – наразі невідомо. Навіть не маючи чіткої інформації про вплив жорстокості та сцен насилля на людину, можна точно сказати, що розчленування людей чи тварин на відео, що ви продивляєтесь не є двигуном духовного розвитку. І дуже добре, якщо така картина вас занепокоїть та змусить відчути щось неприємне, хвилювання, обуритись на людей, що це роблять та викладають у мережу. Ще краще, якщо разом з цим ви одразу закриєте сторінку з відео. Але, нажаль, існують люди, що додивляться відео до кінця. В більшості з них зацікавленість зникне разом з останньою секундою відеоролика. Але деякі з них вирішать повторити побачене зображення.

Чи готові ви завтра побачити всю ту жорстокість на вулицях свого міста? Чи не боїтесь ви, що коли це дійде до вашої вулиці, похід в магазин за хлібом може обернутися страшними наслідками? Якщо ви не хочете побачити на вулиці «зомбі», що готові вбивати, калічити, знущатися заради своєї насолоди, вже сьогодні зверніть увагу на те, що дивитесь самі та те, що дивляться ваші діти.


Loading...

Разработано jtemplate модули Joomla

Loading...

Разработано jtemplate модули Joomla

Loading...

Разработано jtemplate модули Joomla